метод перспективних зображень

Слово «перспектива» походить від латинського дієслова  «perspicere», що означає «ясно бачити», «уважно розглядати». Перспектива –  це зображення предметів на поверхні, відповідно до змін величини, чіткості їх форми і світло-тіньових відношень, які можна спостерігати на натурі. При побудові перспективи користуються поняттям, як «горизонт». В перспективі  істинний горизонт – це горизонтальна лінія, що знаходиться на рівні наших очей. Положення лінії горизонту завжди пов’язане з рівнем погляду спостерігача. Розміщуючи лінію горизонту на малюнку потрібно пам’ятати, що предмети, які будуть розташовуватися вище лінії горизонту знаходяться вище рівня очей, а всі об’єкти під нею – розміщені нижче.

Поняття перспективи основані на тому явищі, що віддалені предмети здаються  меншими за розміром, ніж є насправді. Всі горизонтальні лінії, якщо їх продовжити, зійдуться в одну точку на лінії горизонту.  Звідси очевидним є правило перспективи: паралельні лінії предметів на картині сходяться в одній точці (Рис.4). Точка, де сходяться лінії називається точкою сходження.

Правила лінійної перспективи:

1. Паралельні лінії, що віддаляються від художника, зближуються чи сходяться в одній точці на лінії горизонту.

2. Однакові об’єкти і предмети по мірі віддалення здаються меншими і сходяться в одній точці.

   Для того, щоб намалювати малюнок за законами лінійної перспективи потрібно намітити лінію горизонту, позначити точки сходження, за правилами перспективи намітити об’єкти. Вони можуть перекривати лінію горизонту, тому вона може бути умовною.

Повітряна (тональна) перспектива характеризується зміною чіткості і яскравості зображення предметів по мірі їх віддалення від очей. При цьому задній план характеризується зменшенням насиченості кольору, втрачаються контрасти, таким чином глибина здається більш світлою, ніж перший план. Повітряна перспектива пов’язана зі зміною тонів, тому вона ще носить назву тональної.

Повітряна перспектива залежить від вологості і запиленості повітря, особливо в туманну погоду, на світанку над водою, в горах, в пустелі чи степу під час вітряної погоди.

Закони повітряної перспективи:

1. Віддалені об’єкти виглядають голубуватими, синіми, фіолетовими чи білуватими, в залежності від освітлення і повітря між художником та об’єктом.

2. Світлі об’єкти вдалині темніють, а темні – світліють.

3. Ближчі предмети зображують об’ємними і різними кольорами, дальні плоско і однаковими по тону.

4. Ближні предмети зображуються в деталях,  а віддалені – узагальнено.

5. Контури ближчих об’єктів роблять різкими, а дальніх – м’якими.

О.Лєбєдєва. Пейзаж